День Матері.

Усе бере від Матері початок …

                                   Матуся наша – ангел на землі!

  А вже виходим на стежки –

встають до світу наші мами,

і стелять долю рушниками,

на споришеві мережки.

У душах наші матері –

і всім багаті ми, багаті,

щасливі, дужі, і крилаті,

бо в душах наші матері!

Олександр Матійко.

 Мама…Перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо від малечку і протягом багатьох літ супроводжують нас у житті її ласка й турбота. У різні святкові  дні  ми  згадуємо  і  вшануємо  жінок - матерів,  але є один день -  другої травневої неділі – для українців особливий, і воно нині повернулося до нас із давніх давен. Це – День Матері, світле  родинне  свято.

Богиня-Берегиня... Яке поетичне, яке точне і загадкове наймення! Берегиня — це та, що береже оселю, оберігає нас від невірного кроку, від непрошеного лиха та напасті. Це та, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує всім — навіть життям. Це та, що колихала тебе маленьким, не зімкнувши очей ні на мить, молила Бога про долю для тебе і тихо співала колискову. Ім'я цій Богині — Мати!

Ось і сьогодні зібралися в сільській бібліотеці жінки – матері, учасниці  любительського об’єднання «Берегиня»,щоб разом відсвяткувати День Матері.

 З теплими та щирими словами привітання до учасників об’єднання звернулася керівник читацького об’єднання, бібліотекар Овечка Галина Павлівна наголосила, що саме сім’я є тією цеглинкою, з якої складається добробут та спокій у нашій державі.

 Святкували з квітами, з солодощами, віршами та піснями. пролунало багато теплих щирих авторських віршів про мам та для мам

 Ми бажаємо всім Матерям міцного здоров’я, довгих літ життя і щоб сльози на їхніх очах проступали лише від радості і щастя!

                                     

                                                           

Авторський вірш Матері Героїні, учасниці любительського об’єднання "Берегиня"

Яковець Євдокії Семенівни.

 Матусі.

                                  Хай світить сонце на землі,

                                  У голубому небі.

                                  Нехай живуть всі матері,

                                   Нам більшого не треба

                                       

                                   Матусю рідна ,дорога,

                                   Я зичу тобі щастя.

                                   За те , що ти життя мені дала

                                    Яка ж я тобі вдячна.

                                    Матусю ,ти ж моя рідненька

                                   Яка ж ти встала вже старенька.

                                    Всього застала ти в житті

                                    Та руки в тебе золоті.

                                       

                                      Матусю моя ,люба й мила

                                     Спасибі, що мене зростила.

                                     Низький уклін тобі я посилаю

                                      І щастя й радості бажаю.

                                          

  Авторський вірш багатодітної матері , учасниці любительського об’єднання «Берегиня» Мовчан Галини Петрівни.  

Вірш про маму.

У зеленому гаю, де біліють в саду вишні

Стоїть хатинонька в саду – все чека мого дитинства

Не одну стоптав стежину, вишню не одну зірвав

По садочку бігав і росу з трави збивав

Як стомились босі ніжки, вмить піддержать залюбки

Руки мами – наче вишня розпускає пелюстки

Тут зросло моє дитинство – вибрав  сам собі шляхи

І забув про рідну неньку і забув іі пісні

А згадав , як побіліли в мене кудрі на чолі

Повернувсь з чужого краю , здалеку побачив я

Не ті стежини, не ті вишні, і хатинонька не та

Зачекалась стара мати, повсихали вишні ті

Коси мами побіліли , як біліли вишні ті.