Усе бере від Матері початок …
Матуся наша – ангел на землі!
А вже виходим на стежки –
встають до світу наші мами,
і стелять долю рушниками,
на споришеві мережки.
У душах наші матері –
і всім багаті ми, багаті,
щасливі, дужі, і крилаті,
бо в душах наші матері!
Олександр Матійко.
Мама…Перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо від малечку і протягом багатьох літ супроводжують нас у житті її ласка й турбота. У різні святкові дні ми згадуємо і вшануємо жінок - матерів, але є один день - другої травневої неділі – для українців особливий, і воно нині повернулося до нас із давніх давен. Це – День Матері, світле родинне свято.
Богиня-Берегиня... Яке поетичне, яке точне і загадкове наймення! Берегиня — це та, що береже оселю, оберігає нас від невірного кроку, від непрошеного лиха та напасті. Це та, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує всім — навіть життям. Це та, що колихала тебе маленьким, не зімкнувши очей ні на мить, молила Бога про долю для тебе і тихо співала колискову. Ім'я цій Богині — Мати!
Ось і сьогодні зібралися в сільській бібліотеці жінки – матері, учасниці любительського об’єднання «Берегиня»,щоб разом відсвяткувати День Матері.
З теплими
та щирими
словами привітання
до учасників
об’єднання звернулася
керівник читацького
об’єднання, бібліотекар
Овечка Галина
Павлівна наголосила,
що саме
сім’я є
тією цеглинкою,
з якої
складається добробут
та спокій
у нашій
державі.
Святкували з квітами, з солодощами, віршами та піснями. пролунало багато теплих щирих авторських віршів про мам та для мам
Ми бажаємо всім Матерям міцного здоров’я, довгих літ життя і щоб сльози на їхніх очах проступали лише від радості і щастя!
Авторський вірш Матері
Героїні, учасниці любительського об’єднання "Берегиня"
Яковець Євдокії
Семенівни.
Матусі.
Хай світить
сонце на землі,
У голубому
небі.
Нехай живуть
всі матері,
Нам більшого не треба
Матусю рідна
,дорога,
Я зичу тобі
щастя.
За те , що
ти життя мені дала
Яка ж я
тобі вдячна.
Матусю ,ти
ж моя рідненька
Яка ж ти
встала вже старенька.
Всього
застала ти в житті
Та руки в
тебе золоті.
Матусю
моя ,люба й мила
Спасибі, що мене зростила.
Низький
уклін тобі я посилаю
І щастя й радості бажаю.
Авторський вірш багатодітної матері , учасниці любительського об’єднання «Берегиня» Мовчан Галини Петрівни.
Вірш про маму.
У зеленому гаю, де біліють в саду вишні
Стоїть хатинонька в саду – все чека мого дитинства
Не одну стоптав стежину, вишню не одну зірвав
По садочку бігав і росу з трави збивав
Як стомились босі ніжки, вмить піддержать залюбки
Руки мами – наче вишня розпускає пелюстки
Тут зросло моє дитинство – вибрав сам собі шляхи
І забув про рідну неньку і забув іі пісні
А згадав , як побіліли в мене кудрі на чолі
Повернувсь з чужого краю , здалеку побачив я
Не ті стежини, не ті вишні, і хатинонька не та
Зачекалась стара мати, повсихали вишні ті
Коси мами побіліли , як біліли вишні ті.